НОНФІКШН, АБО НЕХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА. КНИГИ, ЩО ВИЙШЛИ ПІД ЧАС ВІЙНИ
https://chytomo.com/10-non-fikshn-knyzhok-shcho-vyjshly-v-ukraini-pid-chas-vijny/
______________
У сім’ї Шовгенівих, яка жила в Петербурзі, українською мовою не спілкувались. «Це було на великому балу, що його влаштував комітет російських монархістів, — розповідала Олена Теліга. — Я була в товаристві блискучих кавалерів. Невідомо хто і невідомо з якого приводу почав говорити про нашу мову «собачий язик», «мордописня»… Всі з того реготали. А я враз відчула в собі гострий протест. І я не витримала: «Ви — хами! Та собача мова — моя мова! Мова мого батька і моєї матері! Я вас більше не хочу знати!» З того часу я почала говорити лише українською мовою».
Про кар’єрне сходження В.Залужний пояснював так: «Мене призначали – я приступав до виконання обов’язків, опановував посаду. Пропонували іншу – теж рухався. Можна сказати так: через ту завантаженість ніколи не думав, що колись стану генералом і дійду до високих щаблів».
Про призначення його у липні 2021 року головнокомандувачем Збройних сил України в інтерв’ю «Time» емоційно зазначив: «Це був не просто удар нижче пояса, це був нокаут». Виявилося несподіванкою. Цьому передувала не надто приємна подія: під час випробовування протитанкових комплексів «Javelin» ракета з комплексу не вилетіла. Навчанням «Об’єднані зусилля-2020» на Миколаївщині керував саме В.Залужний у присутності президента України В.Зеленського. Неприємий інцидент не давав спокою, бо звик до результативності.
Здушливий запах війни стрімко наближався до української землі. «Для мене війна почалася в середині липня 2014 року з призначенням заступником командира сектора С, який формувався на Донеччині. Відтоді керував майже всіма угрупованнями, які там створювали. Дійшов аж до начальника штабу Об'єднаних сил», – констатував головнокомандувач. Після початку повномасштабного загарбницького вторгнення московитів Валерій Залужний перебуває на службі практично цілодобово в оточенні професійних бойових побратимів високого військового рангу. До речі, план захисту України від В.Залужного був під сімома замками. «Десь на кінець лютого (2022 року) ми вичерпали усі можливості з нашої фантазії, що можна зробити ще. Ми щось робили, потім перевіряли, наскільки воно ефективне, приходили до висновку, що це рішення не є ефективним, воно мінялося, знову відпрацювання повного комплексу, знову оцінка, знову негативний результат… І таким чином прийшли до того, що є», – розповідав В.Залужний у фільмі Дмитра Комарова “Рік”, який вийшов до річниці повномасштабного вторгнення.
У задимленому від цигаркового диму бункері незчисленна кількість ефективних рішень зосередженого і максимально сконцентрованого генерала В.Залужного допомогли ЗСУ творити дива: втримати Київ у перші дні війни, з ганьбою вигнати окупантів з півночі України, відправити відповідним курсом флагман російського Чорноморського флоту крейсер «Москва», домогтися «жесту доброї волі» на Харківському напрямі, відвоювати Херсон і далі контратакувати нав’язливого сусіда, нагадуючи, що пора вже додому.
«Буде тобі, враже, як Залужний скаже!» – як набат, звучать слова з хіта виконавця електронної музики Oisho BTZ під назвою «Залужний мутить двіж».
«Залужний – харизматичний, він має стратегічне бачення, а головне – у нього є характер», – каже американський військовий аналітик Майкл Кофман. Енергетична мандала топгенерала логічно завершена і свідчить про особливе покликання: бути світочем. Зірка популярності сьогодення. А за версією журналу «Time» ввійшов у сотню найвпливовіших людей світу у 2022р. Додалося роботи світовим експертам: все розмірковують, у чому ж полягає особлива харизма головного українського генерала?
У військових кругах РФ, особливо у воєнних вишах, особистість українського воєначальника В.Залужного протягом певного часу асоціювалася з лордом Волдемортом (злим чаклуном, «чиє ім’я не можна називати» з «Гаррі Поттера» Дж. К. Роулинг). Та після щирого зізнання нашого генерала, що він відточував теоретичні фундаментальні знання «на російській воєнній доктрині», «поважає російську школу воєнної науки», прочитав усі праці начальника російського генштабу Валерія Герасимова, який «сильний, підступний і непередбачуваний і… якого нам треба поважати задля перемоги», у окупантів-сусідів за ерефським плотом про нагошо генерала «гаварят» або добре або нічого, жодного негативу! «Залізний генерал» зізнався, що у нього є мрія проїхатися танком по Червоній площі та Арбату у ерефській столиці. А чому б і ні? Кажуть, що мрії матеріалізуються….
Офіцер нового покоління незалежної України. Нові стратегії, нові плани, нове 4D бачення ситуації української реальності. Гармонійне поєднання залізної вдачі та людинолюбства асоціює В.Залужного у військових колах як “людяний генерал”. Гідне захоплення повідомлення генерала, що мільйон доларів, який у спадок залишив незнайомий йому американець українського походження Григорій Степанець, передав на потреби ЗСУ.
Чи має власні сторінки у соцмережах генерал Залужний? Безперечно, - фейсбук. Сторінка закрита, лише можна прочитати оригінальний запис щодо місця народження – «Єрусалим». Неозоре поле для роздумів…
В місцях, де тривають бойові дії, створюють мурали з написами «З нами Бог і отаман Залужний». По всій Україні перейменовують вулиці на його честь, є думки щодо перейменувань і населених пунктів. Вселюдська шана і повага, неймовірна довіра і вдячність, бо миттєво став за штурвал рятівного ковчега України, вправно керуючи ним, адже він топгенерал, що «перший після Бога».
08.07.2023р. 500-й день російсько-української війни.
ДІАЛОГИ ПРО СУЧАСНУ УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРУ
Як зміниться українська воєнна література після цієї війни? Чи варто очікувати на якісно нову хвилю творів, у порівнянні з 2014-м роком?
Богдана Романцова, літкритик: Я впевнена, що література зміниться, це характерно для будь-якої літератури після важкого випробування. Тут для мене є зразком американці, які після Другої світової війни, а потім після В’єтнаму, який для багатьох став жахливим повторенням чергової страшної війни, спровокували появу хвилі потужної літератури та нових цікавих письменників, імен. Курт Воннегут написав «Бійню номер п’ять» після війни у В’єтнамі, коли у нього з’явилося відчуття страшного дежавю того, що він бачив під час Другої світової війни. А ціле повоєнне покоління письменників, той же Норман Мейлер з «Голими та мертвими» чи Джозеф Геллер з «Пасткою 22», переосмислило культуру, побачивши весь той жах, з яким зіштовхнулося. Наприклад, те, що публікують Володимир Арєнєв, Юлія Мусаковська, Галина Крук. Це нова поетична хвиля, що ставатиме лише сильнішою, адже поезія завжди першою реагує на будь-яке перетворення. Для прози потрібно більше часу і, безумовно, це буде інша література.
Ми змінилися, ми переживаємо страшну травму, що дасть сильні тексти. Неочікуваним наслідком кожної війни є збільшення якісних текстів. Я думаю, що це буде інша хвиля, не така як 2014-го, адже тоді війна для багатьох була локалізована на Сході, обмежена далекою територією, ми радше слухали свідчення тих, хто звідти приїхав. Наприклад, Артема Чеха з «Точкою нуль», Сергія Жадана з «Інтернатом», Андрія Куркова з «Сірими бджолами», Володимира Рафєєнка з його книжкою «Мондегрін». І це література тих, хто свідчив про події. Сьогодні ж ми всі свідки війни, кожен переживає воєнний досвід по-своєму, у кожного своє власне бачення цієї війни, тому збільшиться кількість оптик та різних типів погляду. Бо зараз будуть писати не лише військові, а й люди, які переживали досвід біженства, агресію та насильницьких дій. Все це буде осмислюватися на рівні літератури.
https://www.yakaboo.ua/ua/olja-2245074.html?gclid=Cj0KCQiAy4eNBhCaARIsAFDVtI2BieJbqHKvX9Cjrl7GseUIA8p4ZNX33ix3b0DeEOM5_dtyw_TLy2QaAovCEALw_wcB
Книжка «Чути українською» є першою з трьох, присвячених правилам української мови, але не тим, що ви подумали, а іншим. Якщо ви нічого такого не подумали — навіть краще. У першій книжці ми поговоримо про букви та звуки, принципи їх узгодження та взаємодії, спробуємо запам’ятати кілька слів і зрозуміти, чому апостроф — крутий, а м’який знак — невпевнений у собі і відвідує спеціаліста. Плюс трошки історії і цікавих фактів. https://www.vikhola.com/product-page/olga-dubchak-chuty-ukrayinskoyu
https://www.litlib.net/bk/152803/read
****************************************************************************************
http://bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2018/12/21/161305.html
**************************************************************
Йоанна Ягелло «Кава з кардамоном».
Це розповідь про п'ятнадцятирічну дівчинку Лінку, про її стосунки з батьками, школу, дружбу, перше кохання та розчарування. Головна героїня — звичайна дівчина-підліток, якій не приділяють достатньо уваги, до того ж їй доводиться турбуватися про молодшого брата. У творі порушені найголовніші проблеми підлітків. І на фоні цих переживань у житті Лінки з'являється таємниця — вона знаходить стару неякісну фотографію, на якій зображена вона з мамою. Але попрацювавши з фотографією, Лінка поступово дізнається сімейну таємницю.
**********************************
Софія Бенза "Назустріч собі": лірично-драматичні дівчачі історії
Шість оповідань, «лірично-драматичних дівчачих історій». Однак це не так дівчачі історії, як правдивий підлітковий досвід, типові й нетипові життєві сюжети, яскраві образи юних героїв та героїнь, які вирізняються серед ровесників поглядами на життя, цінностями й принципами поведінки. Авторка обирає особливий ракурс художньої трансляції своєї розповіді, розставляє незвичні акценти, дуже добре оперує мовою тінейджерів, а події трактує крізь призму їхніх переживань, емоцій. Цим оповіданням притаманні усі ознаки, які відрізняють підліткову літературу від літератури для дорослих, – герой-підліток, теми й сюжети, які передають його досвід, інтереси, проблеми, «голос наратора або персонажів, що відображає внутрішній світ та мову підлітка». Але основною родзинкою прози Софії Бензи є те, що персонажі оповідань не тільки відкривають для себе певні межі, а й «розсувають» їх, щоб пізнати себе, зрозуміти свою дорослість, набути нового досвіду. Напевно, саме тому «до цих історій велика довіра».
Уже перші оповідання юної авторки, надруковані у збірках «Любов така» і «Ще не в курсі, але…», справили враження відвертої прози, позбавленої штучних сюжетних ходів і надуманих поведінкових моделей. Такий тип письма мене приваблює. Бути собою, бути чесним з собою – принцип не тільки Винниченка, а й героїв оповідань Софії Бензи.
Викликати довіру читача, напевно, прагнуть усі письменники. Але це вдається далеко не кожному. І справа не тільки в автобіографічності розповідей, типовості ситуацій, глибині психологізму, оперуванні мовою персонажів, а найперше – у вправності й майстерності письма, художньо-естетичному вмінні передати найтонші відтінки почуттів, з цікавого ракурсу описати події, створити «ефект присутності» й спонукати читача перейматися зображеним, асоціювати, думати про нього, проживати його, запам’ятати як новий (хоч і чужий) емоційний досвід. «Назустріч собі» – збірка, яка позначена особливим досвідом Іншої у колективі. Головна героїня – «не слабачка», а відважна, ерудована, емоційна, яскрава «персонажка», у якої свої «трабли» з однокласниками і хлопцями, вчинки, за які часто соромно. Однак вона завжди залишається собою, такою, як є: доброю чи поганою для інших – не важливо, справжньою для себе – головне. Герої оповідань Софії Бензи (Лара, Ева, Яра, Віталік, Стас, Арчі, Дана, Ліда, Марк, Мік) вміють цінувати дружбу, справжність, прагнуть справедливості і прислухаються до своєї совісті – те, що особливо приваблює. Оригінальними є сюжетні ходи оповідань. Читач має над чим міркувати. Історія юної шанувальниці літератури Лари з учителем зарубіжки і другом з дитинства Данею розгортається на тлі проблемних стосунків із однокласниками й інтригує поведінковими моделями юних («Неправильна відповідь»). Не склалося з однокласниками й у Евеліни, яка у свої майже шістнадцять «любила музику, папугу Ківі та єдину подругу Нату. І не любила все решту. Найперше – школу й тупих однокласників. Ненавиділа рано вставати. Не любила своє ім’я, тому й скоротила його. А найбільше не терпіла гламурне нашестя валентинок» (с. 39). Окрім таких акцентів на характері дівчини, важливою в оповіданні «Алергія на романтику» є також проблема підліткового егоцентризму. Детективними елементами, контрастним протиставленням протагоністів й антагоніста Софія Бенза наповнила сюжет оповідання «План “Б”». Посягання на свободу іншого заради задоволення власних амбіцій протиставлено вмінню бути жертовним, готовим захистити себе і своїх друзів, відновити справедливість навіть ціною власного життя.
Інтрига кульмінації тримає в напрузі й активізує читацьку уяву щодо розвитку подій у літньому таборі і стосунків юних Дани, Томки, Тохи, Тіни, Ніка («(Не) все пішло не так»), виконання завдань у грі із золотими кодами Марком і Лідою («Смертельний челендж»). Проблема маніпуляції, шантажу, залякування підлітків з використанням мережі Інтернет сьогодні є особливо актуальною, як і питання їхньої поведінки й кібербезпеки. Відповідь на запитання «чи можна сховатися від минуло і змінити своє життя, стати на інший шлях?» дає оповідання «Слабачка – це не про неї». Мері складно, але, мені здається, вона впорається із цим завданням, особливо з допомогою Міка. Хоч авторка не доводить до кінця цю історію, однак художні деталі (наприклад, розбирання пошти у волонтерському центрі, емоційне переживання прочитаного листа із фронту) говорять про характер героїні набагато більше, аніж ретроспективні фрагменти про стосунки з колишнім. У цьому творі теж чітко протиставлено позитивних і негативних героїв, хоч позитивні – в динаміці неоднозначні. Оповідання збірки ніби доповнюють одне одного, творять художню мозаїку підліткового світу. І цей світ кожен сприймає по-своєму, крізь призму власного досвіду, позицій, цінностей. Тому й не дивно, що комусь може забракнути естетики мови, хтось не поділятиме вибору юних героїв чи критикуватиме авторку за надмірну відвертість, банальне вирішення проблемної ситуації бійкою. Проте я вірю, що «Назустріч собі» – книга, яка точно сподобається читачам 12-18 років. З нетерпінням чекаю саме на їхні відгуки. Тетяна Качак: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2021/05/05/132511.html
******************************************************************************************************
*************************************************************************
******
Антологія «З НЕПОКРИТОЮ ГОЛОВОЮ»
