Вербна неділя - особливе свято, з нагоди якого вербі пробачають її гріх, адже вона не вклонилася Богородиці, коли та проходила повз неї. Розгнівана Божа Мати прокляла дерево, змусила його навіки схилити гілля і зробила так, щоб верба не родила нічого їстівного. Саме таку "версію подій" викладено в народних піснях болгар-переселенців, нащадки яких проживають нині в Одеській і Запорізькій областях. Перед Великоднем верба стає священною рослиною. Вірячи в магічну силу свяченої верби, українці та інші східні слов’яни злегка вдаряють одне одного «на здоров’я» прутиками («Лоза б’є – не заб’є, за тиждень – Великдень», «Верба хились, бий до сліз! Не я б’ю — верба б’є, за тиждень — Великдень, недалечко червоне яєчко!»), а болгари прикрашають вінками з освяченого вербового гілля свої оселі.
Давній корінь *wer- у слові «верба» означає «звивати, перегинати». Сербське ВРБА, хорватське VŔBA, болгарське ВЪРБА, білоруське ВЯРБА, польське WIERZBA та інші мають родичів у неслов’янських мовах — ῥάβδος «ціпок» у давньогрецькій, viȓbs «тонкий прутик» у латиській тощо. В українській мові є найменування рослин ВЕРБОЗІЛЛЯ, ВЕРБОЛІЗ, ВЕРБЕНА, ВЕРБИТНИК, ВЕРБІВКИ, назви сіл ВЕРБІВКА під Черкасами, ВЕРБІВЦІ на Буковині, ВЕРБІВЦІ та ВЕРБОВЕЦЬ на Івано-Франківщині…
НА ВЕРБІ ГРУШІ — вигадка, брехня, нісенітниця («А може то така правда, Як на вербі груші» Т. Шевченко). ЯК ВИРОСТЕ ГАРБУЗ НА ВЕРБІ — ніколи не станеться («Тоді буде, як виросте гарбуз на вербі» Л. Глібов). ЗОЛОТІ ВЕРБИ РОСТУТЬ — нічого путнього не виходить («Де Хаброня ступить, там золоті верби ростуть» І. Нечуй-Левицький). ЯК ЧОРТ ДО СУХОЇ ВЕРБИ — дуже сильно, нав’язливо («Причепиться до мене як чорт до сухої верби і хоче, аби я йому ще один рік задурно робив», з фольклору). Бідкаючись про своє безталання, болгарин скаже: «Късмета ми във върба гола свири» («Мій талан у голій вербі свистить»). «Да се обесиш на суха върба!» («Повісся на сухій вербі (якщо ти брешеш)!») – так жартома кажуть співрозмовникові, коли сумніваються, чи правду він каже. «Тук не е върбова сянка» («Тут тобі не затінок під вербою»), – може обуритися власник кав’ярні, якщо відвідувач просто сидить і нічого не замовляє. «На Върба в сряда/петък» («на Вербну неділю (досл. «на Вербу») в середу/п’ятницю») – так говорять про те, чого ніколи не станеться.