Ставлення до святкування Великодня у Ольги Кобилянської було особливе, про що свідчать нотатки у її мемуарній, художній та епістолярній спадщині. Хоча літературна критика радянського часу намагалася змалювати портрет письменниці-атеїстки.
У своєму щоденнику О.Кобилянська записала: «Я сама собі подобалася, на мені була звичайна брунатна сукня й гарно припасований оксамитовий жакет зі світлим пояском. Я знала, що вирізнялася з-посеред інших і мала шляхетний вигляд, хоч я й погана на вроду» [«Третій день великодня» 1888, с. 162].
У листі до Осипа Маковея від 28 квітня 1899 року зафіксовано: „Хоть я потрохи безбожна, але дечого я дуже строго притримуюся, отсі прастарі свята – Великодні і Різдвяні – я люблю і дуже їх респектую [тобто поважаю – Я. М.]
У літературно-меморіальному музеї Ольги Кобилянської у Чернівцях збереглися експонати, які свідчать, що у родині Кобилянських залюбки готували за допомогою бабника, тобто форми для випікання. Важко сказати, що саме випікали у ній: чи тільки великодню бабку чи популярний в австрійській кухні ванільний пиріг. https://zbruc.eu/node/98113
"Пізній вечір після великодніх свят. Було тихо, тільки чувся шум гірської річки. Навколо величаво піднімалися Карпатські гори, верхівки яких магічним сяйвом освітлював місяць" ("Людина").
"Щиро стискаю Вашу руку небавом тут сьвяткувати Великдень, то нехай хоч здалека пожилаю Вам здорового і мирного Христос Воскрес! Ваша Ольга Юліяновна", - з листа до Ольга Шаповал від 28.04.1932р.https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/10-19.pdf