13 липня 1874 року у с. Кобаки на Станіславщині (Івано-Франківщина) появилася на світ унікальна Особистість - Іван Семанюк, відомий у літературних колах під псевдонімом Марко Черемшина. Знаний на всю округу снятинський юрист, громадський діяч, письменник, фольклорист, представник "Покутської трійці" (разом з Лесем Мартовичем та Василем Стефаником). Шлях до успіху був тернистим, враховуючи суспільно-політичні обставини тих часів, але велике бажання змінити ситуацію та націєтворча місія
дали свої результати. Вірив, що українці зможуть вибороти кращу долю для своєї Батьківщини, тому став на заклик молоді для згуртування в один народ. У 1918 році у період створення ЗУНР Іван Семанюк був комісаром Снятина. В українську літературу Марко Черемшина ввійшов як новеліст. Новелістична спадщина письменника близько 60 творів і ділиться на три цикли: новели з життя гуцульської бідноти на межі 19-20 ст. (збірка «Карби»); новели про першу світову війну та її руйнівні наслідки (збірка «Село вигибає»); новели з життя та побуту гуцульського селянства в умовах польської окупації (збірка «Верховина»). Нині в Кобаках є меморіальна хата-музей, зведена за зразком тієї, у якій виховувався письменник. У Снятині функціонує Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, а також споруджено пам'ятник-погруддя. За його оповіданням «Сльоза» створено мультиплікаційну стрічку «Різдвяна казка» (1993). Про нього знято фільми «Марко Черемшина» (1975) та «Наш Марко Черемшина» (2014). (За матеріалами інтернет-видань).