ДІАЛОГИ ПРО СУЧАСНУ УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРУ

Як зміниться українська воєнна література після цієї війни? Чи варто очікувати на якісно нову хвилю творів, у порівнянні з 2014-м роком?

 Артем Чапай, письменник: Думаю, російсько-фашистське вторгнення стане такою ж частиною нашої колективної свідомості, як Голодомор, нацисти, сталінський ГУЛАГ… Якісна література — зазвичай процес повільний. Згадаймо, що «На західному фронті без змін» Еріха Марії Ремарка та «Прощавай, зброє» Ернеста Гемінґвея написано через десять років після закінчення Першої світової, «Пастка-22» Джозефа Геллера та «Бійня номер 5» Курта Воннегута — через 15-20 років після закінчення Другої світової.

 Богдана Романцова, літкритик:  Я впевнена, що література зміниться, це характерно для будь-якої літератури після важкого випробування. Тут для мене є зразком американці, які після Другої світової війни, а потім після В’єтнаму, який для багатьох став жахливим повторенням чергової страшної війни, спровокували появу хвилі потужної літератури та нових цікавих письменників, імен. Курт Воннегут написав «Бійню номер п’ять» після війни у В’єтнамі, коли у нього з’явилося відчуття страшного дежавю того, що він бачив під час Другої світової війни. А ціле повоєнне покоління письменників, той же Норман Мейлер з «Голими та мертвими» чи Джозеф Геллер з «Пасткою 22», переосмислило культуру, побачивши весь той жах, з яким зіштовхнулося. Наприклад, те, що публікують Володимир Арєнєв, Юлія Мусаковська, Галина Крук. Це нова поетична хвиля, що ставатиме лише сильнішою, адже поезія завжди першою реагує на будь-яке перетворення. Для прози потрібно більше часу і, безумовно, це буде інша література.

Ми змінилися, ми переживаємо страшну травму, що дасть сильні тексти. Неочікуваним наслідком кожної війни є збільшення якісних текстів. Я думаю, що це буде інша хвиля, не така як 2014-го, адже тоді війна для багатьох була локалізована на Сході, обмежена далекою територією, ми радше слухали свідчення тих, хто звідти приїхав. Наприклад, Артема Чеха з «Точкою нуль», Сергія Жадана з «Інтернатом», Андрія Куркова з «Сірими бджолами», Володимира Рафєєнка з його книжкою «Мондегрін». І це література тих, хто свідчив про події.  Сьогодні ж ми всі свідки війни, кожен переживає воєнний досвід по-своєму, у кожного своє власне бачення цієї війни, тому збільшиться кількість оптик та різних типів погляду. Бо зараз будуть писати не лише військові, а й люди, які переживали досвід біженства, агресію та насильницьких дій. Все це буде осмислюватися на рівні літератури. 

https://chytomo.com/pislia-vybukhiv-antyvoienni-knyzhky-vtratyly-relevantnist-ukrainski-pysmennyky-pro-majbutnie-suchukrlit/