Шиболет – це характерна мовна особливість, за якою можна впізнати групу людей (зокрема, етнічну). Слово «шиболет» з івриту שיבולת‎, «колос», рідше «течія») - перший відомий мовний пароль для перевірки носіїв мови. Наприклад, маркувальними рисами нашої мови є задньоязиковий звук [г], традиційно тверді губні звуки [б], [п], [в], [м], [ф] і шиплячі звуки [ж], [ч], [ш], [д͡ж], м’який [ц’], повноголосся -оро-, -оло- та ін. 

Швидко виявити не носія української мови за вимовою допоможуть слова: «паляниця», «полуниця», «молодиця», «світлиця», «нісенітниця», «духмяний»,  «кмітливий», «непереливки», «пуцьвірінок» тощо. Виникають і функціонують шиболети здебільшого під час воєн для розрізнення «своїх» і ворогів. Сучасні приклади зі словом «паляниця» та подібними, які важко даються росіянам, доводять ефективність використання таких мовних паролів. В основі шиболетів можуть лежати не тільки особливості вимови, а й лексична специфіка мов та діалектів. (З інтернет-джерела).